Концептуалізм, взятий в широкому сенсі як спроба «відійти від продукування предметів мистецтва як матеріальних об’єктів […] і перейти до виявлення і формування тих умов, які диктують сприйняття творів мистецтва глядачем, процедуру їх породження художником, їх співвідношення з елементами навколишнього середовища […]» (Б.Гройс, «Московский романтический концептуализм», А-Я, 1979), характеризує художній метод, який першими адаптують художники у московському контексті від початку 1970-х років.
Термін, омонімічний магістральному художньому проекту в західному контексті, у Радянському Союзі набуває своєї специфіки — комунальної, мовоцентричної та іронічної. Якщо сфери використання фотографії у радянському концептуалізмі багато в чому паралельні західному — вона пов’язана перш за все з документацією ефемерних дій, перформансів та об’єктів, спостереженням за виміром, що з’являється у прогалині між словом і зображенням, експлуатацією місцевого кітчу та офіціозного візуального канону — чи існують точки принципового розходження між ними?
Лекція буде присвячена практикам фотографії з 1970-х по 1990-ті роки на базі московського та одеського концептуалізму, Харківської школи фотографії та робіт індивідуальних фотографів на теренах СРСР.
Лекцію читає: Надія Ковальчук
Мистецтвознавець, журналіст. Народилася в Києві. Вивчала культурологію в Києво-Могилянській академії, історію мистецтва в École du Louvre та університеті Сорбонна. З 2013-го року живе та працює в Парижі. Дослідниця у MOKSOP, Харків.